«Студентські столові можуть бути рентабельним бізнесом, якщо грамотно підійти до справи. Прибуток тут пов'язаний не з високими націнками, а великими обертами. Головне - нагодувати більше людей і зробити це швидко і смачно»
з http://www.openbusiness.ru/html/dop3/stolovka.htm
Образ «голодного студента» жорстко вкоренився в народний фольклор, а особливо в серця мам, які посилають своїх чад вчитися в інше місто. І нерідко телефонна розмова починається приблизно так: «А що ти сьогодні їв?». Воно й не дивно, якщо у тебе 4 пари (а, не дай Бог, взагалі 5), то що-небудь перекусити можна тільки в студентській їдальні.
У КПІ існує мережа їдалень, які належать до «Центру Студентського Харчування». Центр знаходиться в 7 корпусі. І кожен корпус має свою окрему їдальню. Вони різняться приміщенням та асортиментом: деякі, такі як в 24 корпусі, обладнані доволі добре - стоять столики, продаються непогані салати. А деякі, такі як у 12 корпусі ФЕЛа, - просто прилавок з упакованими продуктами типу «Контік».
Питання, до якого типу належить наша їдальня, і наскільки вона задовольняє потреби споживачів, спонукало мене написати цю статтю.
Проблема буфету вже давно висить у повітрі: кожен день сотні студентів ходять в їдальню і щодня звучить багато нарікань. Опитавши і проаналізувавши, я змогла виділити кілька напрямків проблеми:
Малий асортимент, відсутність приготованих гарячих страв, завищені ціни, довгі черги.
Слабку альтернативу буфету створює «Материк». Але дійти до нього, купити щось і повернутися назад забере більше 20 хвилин, тому туди наші студенти ходять тільки на «вікнах». А взагалі, багатьом подобається випічка «Материка». От я і вирішила порівняти ціни на деякі товари.
Нескладно порахувати, що середня різниця в ціні - 20-30%.
Питання буфету піднімалося на звітно-виборній конференції Студентської ради ІТС, представники багатьох груп цікавилися перспективами реформи буфету. За словами Якорнова Є.А., підприємці стверджують, що людей в нашому буфеті обслуговується мало, і, мовляв, прибутку немає.
Але openbusiness.ru пише, що даний бізнес є досить успішним, так як відсутня конкуренція, недорога оренда. За обертами їдальня може порівнюватися з бістро в прохідному місці. При цьому загальний прибуток студентської їдальні може бути вищим, а витрати нижчими, оскільки персонал не задіяний вечорами.
З боку студентів невдоволення викликає якість печених виробів, особливо м'ясних: піци, пиріжки. Тому багато хто віддає перевагу, так званому, «джентельменському набору»: «Контік» і чай. Проте, бажано урізноманітнити свій раціон, але це знову ж таки впирається в проблему асортименту.
Якщо ж правильно і комплексно підійти до розгляду цієї проблеми, то можна пошукати приміщення для приготування гарячих страв (наприклад, комірчина між 216 ауд. та буфетом), продумати більш частий графік забезпечення свіжою продукцією (можливо за рахунок їх меншого обсягу), поміняти асортимент печених виробів на більш якісні та продумати схему швидкого обслуговування студентів на перервах.
Наостанок, слова самих студентів:
Едік (3 курс): Треба щось змінювати. Нещодавно купив каву, там її і залишив, неможливо пити. А взагалі буфет виручає, можна хоч щось перекусити.
Женя (2 курс): Вчора за 20 грн. поїв в їдальні 7 корпусу: велика тарілка борщу, гречка з м'ясом, сік. А у нас чай і сосиска - 10 грн.
Вадим (2 курс): А мені подобається їдальня КПІ WORLD, за 15 гуртожитком. Там можна недорого і смачно поїсти.
Валя (6 курс): Їдальня - це добре: там завжди можна зустріти потрібних людей, посміятися, щоправда, іноді за це виганяли, а ще там смачні печені пиріжки з капустою. Пам'ятаю, коли їдальні не було, то доводилося бігати в ларьок навпроти (зараз там будівництво). І взагалі, не можна їдальню закривати.
Катя (5 курс): Працюють приємні жінки, але їжа несмачна, особливо м'ясні страви: піца просто жахлива.
Саша (4 курс): Мені навпаки грублять: на питання, чи свіжа піца, на мене подивилися з подивом і відповіли: «Сьогодні ж п'ятниця».
Вова (3 курс): Все, що продається, - не запаковано, їсти не можна!
Оля (3 курс): Мій одногрупник купив яблучний пиріг і міг забивати ним цвяхи. Навіть, коли хочеш їсти, заходиш і розумієш, що краще не купувати - часто сумнівна дата приготування. У 3 і 4 курсу часто бувають 5 пари, а поїсти після 16.00 вже ніде. А позавчора в продажу були тільки чай, спрайт і сосиска в тісті. І взагалі, нам потрібні комплексні обіди, адже в корпусі студенти часто знаходяться до самого вечора.
Олег (4 курс): У нас на воєнці така ж їдальня і там продають гречку і салат з капусти. Дуже смачно. Чому б не зробити і в нас так, а то з 2 семестру і «Контік» вже нестерпний. Є ідея: можна розширити їдальню за рахунок підсобної кімнати, що біля 216. По-моєму, цілком реально, і місця більше, буде де гречку з салатами готувати.
Аня (4 курс): А мені дуже не подобається, що пиріжки загортають у спожитий папір (наші курсові, лабораторні та ін.) За ті гроші, що ми платимо, можна було б і в серветки завертати. Та й Маккофе дуже розведений водою.
Таня (1 курс): По гігієнічним нормам стаканчики під гаряче повинні бути паперовими.
Вова (3 курс): Мені не подобаються черги. Колись тут працювали дві жінки, які дуже швидко відпускали товар, і черг не було. Потім потрібно було простояти в черзі майже півперерви. А тепер, певно, всі розчарувалися, і черг вже теж немає (сьогодні зайшов у буфет і аж здивувався цьому факту). Підприємці стверджують, що у них немає прибутку, Але, щоб був прибуток, потрібно зацікавити студентів якістю товару та швидкістю обслуговування.
Іщенко Марина
