У склепінні з тиші й бетону.
Штольня крок у ніч видушує
І веде в мокротінь невідому...
Літопис Зірваної Башти
Виявляється, КПІ має не лише світ надземний, добре відомий, де студенти гризуть граніт науки, бавляться в туріади, годують рижих білок, а й береже він щось під землею...
Напевно, спелеологи й дігери скажуть, що тут дивного, адже багато об'єктів ховається від наших очей, і підземні ходи в Політехнічному тому не виняток. Проте, зовсім небагато студентів знають і можуть розповісти дещо особливе про свій ВУЗ, зокрема, що є проходи між першим - четвертим та першим і шостим корпусами.
На одному з сайтів КПІ, а саме на сторінці кафедри теоретичної механіки, я знайшла таке: «Одна із загадок КПІ - підземний тунель, котрий з'єднує перший і шостий корпуси. Невідомо, для чого він будувався, і коли він з'явився. Очевидно, це була система комунікацій. Під час холодної війни тунель був переобладнаний під бомбосховище - туди провели електрику...»
Але неможливо щоб були невідомі ціль і час побудови тунелю. Отож, з метою розвідати таку малознану тему, варто було звернутись до музею історії КПІ, і його працівники люб'язно погодились допомогти!
Знайшлися креслення І.С. Кітнера (архітектора, що розробив проект побудови КПІ, званий «Рrestissimo»), в яких вдалося розгледіти деякі особливості побудови (на жаль, ми мали лише відскановані частини креслень). Отож, в кінці ХІХ - поч. ХХ століття був збудований паропровідний тунель між головним корпусом і механічною майстернею, наразі - це 6 корпус. В кресленнях можна розгледіти камери вентиляційних калориферів, конденсаційні, водовідвідні труби і т д.
Чи був тунель переобладнаний на бомбосховище? Можливо. Проте основне бомбосховище в першому корпусі знаходиться нижче рівня підвалу. Дехто з дігерів каже, що туди ведуть напівзруйновані бетонні сходи, та й цікавого там мало, оскільки давно звідти все винесли, залишивши лише іржаві стелажі й гори сміття по кутках. Що ж до тунелю, то він є діючою теплотрасою.
Та й досить втомлений цей підземний прохід від вологості: фарба сходить великими шматками, ліхтарі напівзаповнені водою. Зі стін стирчать кріплення від труб, на підлозі іржаві залишки вентиляцій, що вростають в землю...Також в підземному тунелі утворилось невелике озерце. А ще там можна знайти іменні цеглини, як ось наприклад: «А. Гечиковь». Видно, в роках 70-х в тунелі відбувалось певне переоблаштування, оскільки в деяких «кімнатах» покладена вже сучасна плитка.
На жаль, щодо проходу між 1 і 4 корпусами вдалось розвідати менше. Цей тунель теж був запланований і збудований одночасно з першими будівлями інституту. А вигляд він має, напевно, аналогічний. Перевірити це поки, на жаль, не було змоги.
Чи хотів би музей історії КПІ проводити екскурсії в підземеллі? Мав він такі думки. Потрібно узгодити чимало нюансів з адміністрацією ВУЗу... Може й правильно, що вона не зацікавлена. Студенти - люд небезпечний.
Перенесемося в один з найбільших об'єктів у підземеллях КПІ - стічний колектор, призначений для відводу опадів. Під час зливи система тунелів повністю заповнюється водою і стає смертельно небезпечною для людини, що потрапить туди. У такий час струмінь води, що протікає через центральну артерію, настільки сильний, що несе 70-кілограмові чавунні кришки люків, наче пір'їнки. У звичайний час система досить безпечна і її можна пройти у напівзігнутому стані, лише трохи змокнувши.
Цей колектор починається за спорткомплексом, йде вздовж корпусу Зварювального факультету та ІЕЕ, а потім розвертається на пн.-зх. біля Поляни та йде через студмістечко вздовж гуртожитків.
Ще пару слів про улюблену Площу Знань та 7 корпус. Ні-ні, підземне царство уже ні до чого. Колись там був вигін. А на місці будинку культури знаходився двір для худоби. Не одними лише механічними майстернями й навчальними корпусами міг хвалитись КПІ!
Усеніна Катерина
