Спочатку трохи історії. Проект метро в Києві був дипломною роботою студента Папазова і датований 1936 роком. Проект був схвалений, визнаний гідним премії, але будувати метро почали тільки після війни.
Перші 5 станцій були відкриті в 1960 році. Це були «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна» та «Дніпро». Міст метро в той час побудований ще не був (забігаючи наперед скажу, що його побудували в 1965р.). З незрозумілих причин метродепо (або правильніше депо метрополітену) було збудовано на лівому березі, де воно зараз і знаходиться (на станції «Дарниця»). Виникає питання... а як же поїзди доставлялися на колії і назад? А відповідь досить проста:
Як і зараз, вагони прибували до Київа на залізничну станцію «Дарниця» у складі спецпотягів. Далі, по спеціально прокладених шляхах, вони потрапляли на трамвайну лінію і через міст Патона (ці рейки спочатку були розраховані на проходження вантажних поїздів - зі стратегічних міркувань), по набережній прямувавли до станції «Дніпро».
Тут починалося найцікавіше: вагон під'їжджав під міст і на поворотному колі повертався на 90 градусів (такі кола існують в кожному депо). Опинившись точно під станцією, вагон піднімався вгору на підйомнику разом з частиною рейкового полотна. Потрапивши на станцію, вагон від'їжджав у тунель, після цього піднімали наступний. Таким же чином вагони спускалися вниз, у депо, для технічного огляду та ремонту. Ось такий собі метроліфт. Ночував же рухомий склад у тунелях. До речі, до середини 70-х у Києві ходили тривагонні поїзда, до середини 80-х - чотиривагонні, і тільки з другої половини 80-х в метро почали ходити потяги з п'яти вагонів.
Тепер трохи про станції. У Києві їх налічується 46 (загальна довжина шляхів становить майже 60км). З цих станцій 6 - наземні. Так само в Києві існує 2 недобудовані станції. Якщо про недобудовану «Львівську браму» відомо багатьом, то станція «Теличка» на картах не позначена, хоча вона майже повністю готова. Там є платформи, і вона може бути використана як аварійний вихід. Станція може бути відкрита досить швидко: єдине, що треба зробити, - побудувати нормальний вихід. Цей прихований об'єкт можна побачити, проїжджаючи між станціями «Видубичі» та «Славутич», перед в'їздом на Південний міст з боку правого берега. Побудовану «на виріст» станцію, можливо, відкриють у разі винесення промзони за межі Києва, створивши замість неї житловий, діловий, або будь-який інший район.
Обставини відкриття станції «Театральна» ще цікавіші. Коли в 1981 році почали будувати третю (зелену) лінію метро, виникла проблема, де ж зробити пересадку на червону лінію. На «Університет» вести тунель було складно, а на Хрещатику вже був один перехід. Було прийнято рішення: «Якщо немає станції для пересадки - ми її побудуємо!» Цікаво, що під час будівництва рух поїздів не припиняли. Станцію будували паралельно з чинним тунелем, і після готовності поїзди просто пустили по новому шляху, а старий тунель закрили. Подейкують, що там ще довгий час лежали рейки, кабелі, дроти. Туди, певна річ, існують службові проходи, але не для простих смертних.
Також хочеться відзначити той факт, що станція Київського метро «Арсенальна» - єдина нині існуюча станція «англійського типу» в метрополітенах країн СНД (тобто від ескалаторів внизу йдуть відразу 2 платформи, без вестибюля між ними). Вона також є найглибшою в Україні та СНД і однією з найглибших у світі - близько 105 метрів від поверхні землі (для довідки: найглибша станція (120 метрів) знаходиться в столиці Північної Кореї - Пхеньяні)
Цікавим фактом є те, що в Києві побудовано унікальний двоповерховий тунель-міст між «Берестейською» і «Нивками». Він проходить над залізницею, а по ньому прокладена проїжджа частина проспекту Перемоги в напрямку Святошино. Правда, зробили так не відразу: якийсь час тунель просто йшов над землею, лише з часом будова перетворилася на перший (і до відкриття Подільського моста - єдиний) двоповерховий міст у Києві.
На деяких станціях можна спостерігати просочування води, та й тунелі подекуди йдуть поблизу річок або великих озер. На випадок затоплення, на таких станціях є гермоворота - величезні металеві засувки товщиною 30-40 сантиметрів, які герметично блокують станцію. Цим система метро подібна підводному човну. До речі, ворота додають ще одну функцію метрополітену - бомбосховище.
Сьогодні Київське метро обслуговують 669 вагонів. Зрозуміло, що абсолютна більшість - це пасажирські, але є ще спеціальні рухомі склади:
2 контактно-аккумуляторних електровоза;
Вагон-шляховимірювач;
Снігоочисники на базі автомобіля ЗІЛ‑157;
Підйомні крани на базі автомобіля МАЗ;
Тунелемийні машини;
Вантажні вагони для перевезення обладнання.
Ще більше цікавого можна дізнатися в Музеї київського метрополітену. У ньому, до речі, є діючий макет метроліфта.
Музей розташований в будівлі управління київського метрополітену на ст. м. «Політехнічний інститут», Музей було відкрито до 40-річчя Київського метро в 2000 році. Рекомендую відвідати.
Босак Андрій
